Майно пов’язаних із Віктором Януковичем і «Танталітом» компаній не обмежується квартирами та котеджами у престижних районах міста. За час своєї бурхливої діяльності вони встигли набути два бізнес-центри, будинок початку 20 століття в центрі міста та кількаповерховий вертолітний майданчик.
Будинок на Волоській 11-а є, ймовірно, найвідомішим офісом компаній з орбіти «Танталіта» за межами Межигір’я. Начальником охорони цієї будівлі був Ігор Шишка – директор фірми «Дом Лесника», що володіє об’єктами на території Дніпровсько-Тетерівського лісгоспу. Із початку 2000-х в будівлі розмішувались переважно компанії донецького бізнесмена Сергія Момота.
«Відповідальною» за офісний центр була фірма «Азгард», що належить дружині Момота Заліні: саме цій компанії платив за оренду фонд «Дорога майбутнього», яким заправляла цивільна дружина Януковича.
У 2010-му році «Азгард» отримав у користування земельну ділянку під будівлею на Волоській. Щоправда, ненадовго: вже наступного року це рішення Київради скасував суд. «Азгарду» ділянка так більше і не дісталась: у жовтні 2013-го дозвіл на розробку проекту її землеустрою отримав «Офісний центр «Волоський».
Жовта відреставрована п’ятиповерхова будівля із масивними гранітними сходами помітно відрізняється від інших будинків в провулку Шевченка – в самому центрі, за рогом від Майдану Незалежності. Маєток, що належав «Промінвестбанку» та був відновлений його ж коштом, виявився справді ласим шматком: боротьба за нього відбувалась в українських судах та міжнародному арбітражі.
The full text of the report on Yanukovych’s Real Estate Empire can be found here.
Жовта відреставрована п’ятиповерхова будівля із масивними гранітними сходами помітно відрізняється від інших будинків в провулку Шевченка – в самому центрі, за рогом від Майдану Незалежності. Маєток, що належав «Промінвестбанку» та був відновлений його ж коштом, виявився справді ласим шматком: боротьба за нього відбувалась в українських судах та міжнародному арбітражі.
Історія розпочалась влітку 2008 року, коли екс-глава правління «Промінвестбанку» Володимир Матвієнко вирішив купити дім, що належав очолюваній ним установі, за 13,8 мільйонів гривень. Літо та осінь того року виявились особливо важкими для банку, і в жовтні Нацбанк вводить у нього тимчасову адміністрацію. На початку листопада новим інвестором «Промінвестбанку» стає австрійська Slav AG Андрія та Сергія Клюєвих. І в той же час Матвієнко безоплатно передає будинок неназваній у судовому рішенні особі.
Минає півроку – і новий власник дарує елітну нерухомість офшорній «Абаніко Лімітед». У результаті ще двох угод будинок зрештою опиняється в руках панамської «Бенбері есетс С.А.». Згодом «Абаніко» спробувало визнати наступні угоди недійсними, але повернути будинок так і не вдалось. Не зміг повернути своє колишнє майно і «Промінвестбанк»: хоча договір між фінустановою та Матвієнком суд визнав недійсним, забрати будинок у нових власників не вдалося.
Історія створення та справжні власники «Бенбері есетс» точно відомі екс-директору «Танталіта» Павлу Литовченку. Як зазначено в видатковому касовому ордері компанії за 24 жовтня 2011-го, Литовченко отримав із каси тисячу євро. 750 із них він витратив на апостильовані витяг з реєстру та копію статуту панамського офшору.
Хоча раніше будинок в провулку Тараса Шевченка був приватним, земля під ним перебувала в комунальній власності. Та в жовтні 2013-го року підприємці із межигірським корінням вирішили виправити це непорозуміння. Відповідно до рішення Київради, компанія «Лессор груп» отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою ділянки, щоб згодом орендувати її на 25 років. Окрім «Бенбері есетс», другим засновником та незмінним директором «Лессор груп» є Юрій Педько – айтішник «Танталіта».
Незважаючи на те, що «Танталіт» у 2011 році проводив ремонт будинку та вочевидь хотів його вигідно використати, будівля досі стоїть незаселеною. Ворота обв’язані ланцюгом, а від «Лессор груп» та його панамського власника на подвір’ї не лишилось і сліду.
Питання про те, хто ж вирішив побудувати вертодром у самому центрі столиці, давно цікавило киян та гостей міста. Офіційним його власником є компанія «Амадеус Ко», якою володіють британська Fineroad Business LLP та киянин Олександр Хом’як. Документи YanukovychLeaks допомогли виявити: за спорудою стоїть ні хто інший, як «Танталіт».
«Амадеус Ко» був підконтрольним «Танталіту» від самого свого створення. Реєстрацією компанії займались «межигірські» юристи, а заступник директора «Танталіта» Дмитро Сідляренко отримав із каси триста тисяч гривень, аби передати їх до уставного фонду «Амадеуса», згідно з касовим ордером, знайденим у Межигір’ї. Договори з деякими підрядниками – зокрема, «Основа-Солсиф» та «Гекса Україна» – також узгоджували керівники «Танталіта». Приміром, в одному з документів директор девелоперської компанії «АВК» звітує керівникам «Танталіта» та «Амадеуса» про сплату 30 мільйонів гривень генпідряднику будівництва – фірмі «Основа-Солсиф». Документ завізований підписом Литовченка – директора «Танталіта».
Це, зрештою, зовсім не дивно – офіційний директор та співвласник «Амадеуса» Хом’як працював в структурах «Танталіта» і «АВК» часто відвідував офіс на Волоській 11-а. У межигірському архіві фірми можна знайти численні звіти Хом’яка про поїздки по Києву на його Honda Civic та прохання повернути витрачені на бензин кошти.
Та скляна модернова споруда на Парковій дорозі – це не лише гелікоптерний майданчик. У приміщенні під ним знаходиться найбільший в Україні дата-центр «Парковий», що належить компанії «Анте медіам». На момент заснування в 2011 році, його власниками були «Амадеус Ко» та донеччанин Віталій Філатов. Згодом «Амадеус» замінив кіпрський офшор «Дібі Венче Інвестментс», а до засновників додався «Топ системс» айтішника Дениса Бурдука.
Незважаючи на те, що «Амадеус» в 2013 році офіційно вийшов зі складу засновників «Анте медіам», танталітівські менеджери все ж вважають його своєю власністю. В акті на інвентаризацію «Танталіта» від 19 грудня 2013 ці компанії записані одним блоком, разом із ТОВ «Хмарні технології».
Комерційний директор «Амадеуса» Антон Озадовський не погодився надати контакти Хом’яка, а сам не знайшов часу, аби відповісти на питання журналістів про інвесторів компанії.
Офісний центр «Західний» знаходиться у непримітному провулку в Солом’янському районі Києва. Двоповерхова будівля оточена парканом, а за порядком на території слідкують відеокамери та охоронці. Колись у цій будівлі знаходився «Український страховий дім», що був раніше підконтрольним компанії Uvercon Investments Limited бізнесмена Едуарда Прутніка. У 2008 році до офісу Прутніка, якого навіть називали близьким до Віктора Януковича, по старій дружбі підселилась «Девелоперська компанія «АВК». Цю фірму, а також «Архітектурно-будівельну компанію «Інтеб» , що згодом теж оселилась у «Західному», можна назвати будівельним підрозділом «Танталіту» – вони виступали генпідрядниками на об’єктах у Межигір’ї та Сухолуччі.
Директором «АВК» та власником «Інтеба» був донеччанин Микола Гончаров. Він встиг засвітитись як співзасновник таких «сімейних» фірм, як «Едельвейс», «Рятувальник» та «Дельфін-2001». Як і інші «танталітівські» об’єкти, офісний центр охоронявся фірмою «Делліт». Про це свідчать, зокрема, платіжки «Танталіта» на закупівлю форми для охоронців «Західного».
У 2011-му для адміністрування бізнес-комплексу «Танталіт» створює окрему юрособу – «Офісний центр «Західний». Зараз він оформлений на екс-співробітників «АВК» Ірину Скрипник та Віталія Ярмоленка.
Хоча і «АВК», і «Інтеб» вже припинили свою діяльність, будівля не лишилась невикористаною. Зараз у ній зареєстрована компанія «Делікатес», яка будує елітний спа-центр Amber Magic на Петровській алеї, неподалік від гелікоптерного майданчика. Її директор Гліб Вакунов не лише ходить на роботу до колишнього офісу «АВК», але й має давні стосунки із компанією. Приміром, за договором від грудня 2010 року він отримав від «АВК» 2700 доларів за технічний нагляд за укладкою каміння. У 2011 Вакунов піднявся на новий кар’єрний щабель та обійняв посаду в.о. директора ДП «Інфраструктурні проекти», де завідував тендерами на будівництво лікарні «Охматдит». За словами охоронця «Західного», Вакунов буває в офісному центрі, але деякий час тому взяв відпустку. У телефонній розмові підприємець підтвердив, що виконував певні роботи для «АВК». Водночас він відмовився розповісти, хто запропонував йому стати директором та співзасновником «Делікатеса», посилаючись на комерційну таємницю.
